продовжуємо тему мовлення,що дуже важливо для дітей 4-5 року життя.
" Розвиваємо мовлення дитини: прогулянці, на кухні , на дачі."
Збагачення пасивного й активноготсловника дитини і розвиток у неї граматично правильного фразового і зв'язного мовлення - це завдання , яке батьки можуть і зобов'язані вирішевати щодня.
У першу чергу це стосується тих сімей , де діти відвідають логопедичну групу або заняття з логопедом.
Якщо мовлення дитини розвивається без видимих пробдем і відповідає віковим нормам, батькам не варто усуватися від процесу мовленнєвого виховання.
Адже будь- якому паростку легше розквітнути на розпушеному й удобреному грунті , ніж пробиватися на покинутій і затоптаній землі.
Як проводити домашні занняття з розвитку мовлення?
Для цього нічого не потрібно організовувати спеціально. Вам не знадобиться складні посібники та методики.
Варто лише налаштуватися на щоденну роботу і уважно подивитися навколо себе або навіть просто перед собою.
Засобом і предметом для мовленнєвого розвитку дітей може стати будь _ який предмет, явище природи , ваші звичні домащні справи, вчинки, настрій.
Невичерпний матеріал можуть надати дитячі книжки і малюнки в них, іграшки та мультфільми.
Не втрачайте найменшого приводу щось обговорити з вашою дитиною. Саме обговорити. Односторонні "говоріння" , без діалогу- малокорисні. Не важливо, хто при цьому мовчить: дитина чи дорслий.
У першому випадку у дітей не розвивається активне мовлення , а у другому - пасивне(уміння слухати , чути , розуміти мову; своєчасно і правильно виконувати мовленнєву інструкцію ; вступаи в партнерські відносини ;співпереживати.
Отже, ви подивилися перед собою і побачили , наприклад,.. Яблуко.
Прекрасно, вважайте, що у вас в руках готовий методичний матеріал для розвитку мовлення дитини
. причому будь-якого віку. Для початку влаштуйте змагання " Підбери слівце"
( Ябуко яке?- Солодке, соковите, кругле , велике, блискуче, стигле, запанешне,жовте,вимите , і т.д.)
Гра пройде цікавіше, якщо ви запросите інших членів своєї родини, друзів вашої дитини , їхніх батьків.
Той, хто придумав таке слово - відкушує шматочок яблука. А поки воно ще ціле, його можна змалювати і заштрихувати кольоровим олівцем.
Це корисно для пальчиків. Готова картинка хай прикрасить стіну в дитячій кімнаті.
Наступна гра буде називатися " Згадай казку" (в яких казках згадуються яблука?- " Гуси -лебиді", " Білосніжка і сім гномів", " Молодильні яблучка" тощо).
Тут вже за правильну відповідь можна заслужити і ціле яблуко. А коли в руках кілька яблук , саме час їх розглянути уважніше і порівляти між собою- гра зі сполучником а - " Порівняй два яблука"(перше яблуко жовте, а друге-червоне; одне солодке, а іншез кислинкою;
у першому коричневе насіння, а у другому- біле і т.д.)
Аналогігно ожна обіграти будь-яку ситуацію,які безумовно, будуть корисн для розвитку дитячого мовлення.і
1. Спілкуйтеся з дитиною якомога більше, коментуй свої дії, детально розповідай про предмти , які його оточують.
2. Збагачуй словниковий запас малюка новими слвами , пояснюючи їх.
3 Розмовляй з ДИТИНОЮ повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не "сюсюкай".
4. Спонукай дитину до мовлення ставлячи їй запитання, поступово ускладнюй їх.
5. Коли малюк говорить, виправляй його мовленнєві помилки тільки після того , як він закінчить фразу.
6. Багато читай дитині ,вчи її переказувати ,разом вчіть вірші , вчи складати цікаві історії за картинками.
7. Процес розвитку мовлення стимулює дрібна моторика рук. Виконуй вправи для пальчиків , малюй олівцями і крейдою ( не фломастерами ), грайте в мозаїку.
Консультація для батьків на тему: «Любов до рідної мови»
Діти, які спілкуються вдома українською мовою, на четвертий рік життя мають істотний словниковий запас, певною мірою володіють вимовними та граматичними навичками. Якість володіння рідною мовою залежить від багатьох факторів.
Основними з них є:
1. Рівень культури того мовного середовища, в якому перебуває дитина.
2. Та увага, яку приділяють батьки розвитку мовлення дитини.
3. Загальний розвиток малюка.
У роботі з дітьми рекомендується широко використовувати усну народну творчість, дитячий фольклор, вірші і оповідання українських письменників. Все це є невичерпним джерелом розвитку мовлення, збагачення словникового запасу і разом з тим сприяє формуванню загальної культури дитини, прищеплює почуття любові до рідної мови, поваги до українського народу, його традицій, звичаїв. Використання фольклорних матеріалів, народних традицій сприятиме вихованню доброти, чуйності, лагідності, чемності.
Спілкуючись з дітьми вдома, батьки повинні проявляти зацікавленість до всього, чого навчають малят у дитячому закладі, підтримувати, заохочувати, прищеплювати цікавість до українського слова. Робота над розвитком мовлення дітей багатогранна. Вона включає удосконалення звуковимови, збагачення й активізацію словникового запасу, розвиток граматичних умінь,а також умінь спілкуватися між собою (вести діалог), зв’язно, послідовно розповідати про побачене, почуте. Дорослим треба виявляти інтерес до розповідей дітей, заохочувати до них. Вміння розповідати дає велике задоволення дитині, підносить її настрій, зміцнює віру в свої сили. Дуже люблять діти слухати розповіді не тільки дорослих, а й своїх товаришів. Практика підтверджує,що діти-розповідачі користуються серед своїх товаришів великою повагою: «Галочко, розкажи нам сьогодні казочку» - звертаються малюки до дівчинки, яка так цікаво розповідає і захоплює своїми чудовими казками навіть найбільш неспокійних і пустотливих.
«Які гарні казки розповідає Женя, як він їх багато знає, ми його так всі любимо!» - часто говорять діти. А у Жені, справді, невичерпний запас часто навіть вигаданих ним самим казок.
Навчити дітей розповідати – важливе завдання як дитячого садка, так і батьків. Вміння зв’язно і послідовно розповідати відіграватиме неабияку роль у шкільному навчанні. Адже успішно вчитися – це означає вміти послідовно викладати засвоєнні знання, що тісно пов’язані з розвитком логічного мислення. Лише в результаті систематичного, планомірного навчання та вправляння діти зможуть навчитися розповідати.
Так на 5-му році життя діти мають розповідати за допомогою вихователя відомі їм казки та оповідання, вчитися розповідати по те, що їх цікавить.
Діти 6-го року життя повинні вже свідомо передавати зміст літературного твору на основі запитань вихователя, самостійно складати зв’язні розповіді про події з життя в дитячому садку і вдома, про те, що намальовано на картинці, вживаючи при цьому слова в правильній граматичній формі. Дітей треба вчити відповідати на запитання дорослих коротко і більш докладно.
Діти 7-го року життя (підготовча до школи група) повинні вміти переказувати зміст казки, оповідання свідомо, в потрібній послідовності, без повторень; розповідати казки, оповідання частинами; послідовно розповідати про себе, рідних, товаришів, природу, спостереження в дитячому садку, вдома, на вулиці тощо; складати невеличкі оповідання з прямою мовою, розповіді про те, що намальовано на картинці, а також на тему, запропоновану вихователем; описувати предмети за спостереженням та по пам’яті.
Також важливим завданням для розвитку мовленнєвої творчості дітей є вміння переказувати. Вже в старшій групі діти переказують відомі їм казки та коротенькі оповідання. Твори для переказів потрібно добирати нескладні, з цікавим змістом, художні, написані образно і зрозумілою дітям мовою. Переказуючи літературний твір-казку, оповідання – дитина збагачує свою мову, глибше усвідомлює зміст твору, його образи.
Дуже добре і легко переказують діти народні казки про тварин. Казка захоплює їх своєю художньою мовою, дієвістю, повторенням виразів, розмов,пісеньками («Колобок», «Рукавичка», «Коза-Дереза»). Близькі до народних казок і такі твори,як «Три ведмеді» Л.Толстого, «Ріпка» І.Франка та ін..
Які ж вимоги ставляться до переказу?
Дитина повинна переказувати зміст твору, не пропускаючи істотних деталей,правильно розуміти смислове значення його провідної ідеї. Якщо на це не звертати уваги, дитина звикне поверхово сприймати зміст творів і часто в подальшому буде його перекручувати.
Хочеться сказати ще кілька слів про художні твори, з якими знайомимо дошкільнят. Спочатку варто добирати такі казки, які ви можете не читати, а переповідати дітям. Це дасть змогу бачити очі дітей, їхню реакцію на вашу розповідь. А хіба, втупившись у книжку, допоможеш собі мімікою, жестами… І ще – не уривайте свій переказ перекладом чи поясненнями, бо так порушується цілісне сприймання твору. Не турбуйтесь тим, що дитина щось не розуміє: окремі незнайомі слова можуть звучати у її свідомості, немовби чарівна музика, збуджуватимуть цікавість, стимулюватимуть процес пізнання.
Розповівши чи прочитавши казку завжди слід ставити заздалегідь продумані запитання, щоб з’ясувати, чи зрозуміла дитина зміст твору. Запропонуйте дитині переказати казку комусь із рідних чи друзів. Стежте за мовою дітей, за правильністю побудови речень, за тим, щоб вони не пропускали істотних деталей.
Діти старшого дошкільного віку прагнуть самі придумувати оповідання чи казку. У них досить розвинена творча уява,є певний життєвий досвід і вміння зв’язно висловлювати свої думки. Самостійне придумування казок сприяє розвитку творчих здібностей дітей, що є одним з важливих завдань виховання підростаючого покоління. Підготовча робота до таких самостійних розповідей проводиться з чотирирічного віку. Дітей вчать описувати іграшку, картинку, переказувати відому їм казку, невеликі літературні твори, придумувати оповідання самостійно. Тема казки має бути близькою дітям, пов’язаною з їхніми інтересами, захоплювати їх. Лише при цій умові активно працює творча думка дітей, вони пригадують різні події і ситуації з власного досвіду, комбінують їх, створюють нові. В процесі цієї роботи розвивається мова дітей. Щоб дитині було легше складати казку чи оповідання, дорослому слід підказати різні варіанти розвитку подій в їх казках. Наприклад, пропонуючи дитині тему «По гриби, по ягоди», слід зазначити, хто пішов до лісу, що з ними трапилось, кого зустріла дівчинка, як знайшла дорогу назад додому – може їй хтось допоміг? Дуже корисно проводити й таку роботу, коли дорослий розповідає початок казки, а дитина придумує закінчення до неї.
Діти люблять придумувати інші закінчення відомих їм казок. Наприклад, коли Лисичка хотіла з’їсти Колобка, то поламала собі зуби, адже він котився по стежині на сонечку і потроху засихав та ін..
Отже, для створення казки потрібно не лише вміти визначати ті завдання, які постають перед персонажами у нових умовах, але й бачити шляхи їх вирішення. Тож рівень знань дорослого щодо прийомів та методів творчої діяльності має бути досить високим.
Для того, щоб навчитись перетворювати казку, характер героїв, спосіб мислення, дії, зовнішність тощо, - слід навчитись робити сміливі припущення, абстрагуватись, фантазувати. Роботу з перетворення казки слід будувати за пропонованою схемою. Перш за все - коротко відновити зміст казки, визначити основні риси характеру персонажів, особисті якості, суттєві дії в перебігові сюжету, спосіб дії. Потім, прийнявши один із запропонованих варіантів оновлення характеристик персонажів зробити припущення: до яких вчинків героїв це може призвести, які події можуть відбутися внаслідок тих чи інших змін, як може змінитися сюжет казки, які нові проблеми постануть перед персонажами та які нові можливості з’являться в них через зміну їх особистісних якостей (розумових, духовних, фізичних) аби змінити ситуацію на краще, знайти вихід із скрутного становища. Так от, готуючись до «перетворення» казки (тобто створення нової), виконайте такі завдання: візьміть будь-яку казку і пригадайте: які риси героїв тобі подобаються, а які ні, і чому. Визнач, які вчинки героїв ти вважаєш гідними наслідування, а які – ні. А тепер спробуй поміняти місцями добрих та недобрих персонажів або уяви якісь зовсім незвичайні ситуації для сюжету тієї казки, яку ти нині створюєш. До цієї серйозної роботи можна залучати друзів, сестру чи братика. Створювати казку – то цікава справа для всіх!
Консультація для батьків